Блог вчителя математики та фізики Дуденко Вікторії: Досвід роботи "Використання дидактичних ігор на уроках математики"

Великобілозерська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №4

Використання дидактичних ігор

на уроках математики в 5-9 класах

Виконала вчитель математики та

фізики Великобілозерської

загальноосвітньої школи І-ІІ

ступенів №4

Дуденко В.А.

с.В.Білозерка

2015

Вступ

Розділ І. Дидактична гра як важлива складова навчально-виховного процесу.

1.1. Дидактична гра як інтерактивна технологія навчання .

1.2. Теоретичні основи використаня дидактичних ігор під час навчання математики в основній школі.

1.3. Дидактичні ігри, їх види та значення в навчально – виховному процесі.

Розділ ІІ. Методика використання дидактичних ігор під час вивчення математики в основній школі .

2.1 Методичні передумови та вимоги до організації і проведення дидактичних ігор під час вивчення математики в 5-9 класах.

2.2 Використання дидактичних ігор .

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток науки, техніки та виробництва, що відбувається в усьому світі і, зокрема, в Україні, потребує швидкого та якісного підвищення інтелектуального потенціалу підростаючого покоління. Тому перед освітою постає питання надзвичайно вагоме: домогтися того, щоб кожна молода людина виросла не тільки здоровою, але й інтелектуально розвиненою, свідомою, творчою, активною та ініціативною, здатною до життя в суспільстві,що постійно змінюється, конкурентно спроможною та впевненою у собі.

У вдосконаленні діяльності загальноосвітніх навчальних закладів в умовах дії Закону України «Про загальну середню освіту» важливу роль відіграє професіоналізм педагогічних кадрів, їх уміння швидко адаптуватися до змін у суспільстві, його потреб та враховувати їх унавчально – виховній роботі. Адже саме від педагогічної майстерності, наукової ерудиції та культури вчителя великою мірою залежить успішне розв»язання складних і нагальних проблем сучасної школи.

Реформа школи націлює на використання всіх можливостей, усіх ресурсів для підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Однимс із перспективних , ефективних, а часом і єдино правильних шляхів удосконалення підготовки учнів до життя, озброєння їх необхідними знаннями, навичками та вміннями є впровадження у навчально – виховний процес і форм активного навчання. Провідна роль у цьому належить дидактичним іграм, інтерактивним технологіям навчання, застосування яких дає змогу суттєво активізувати учнів шляхом залучення їх до інтенсивної навчально – пізнавальної діяльності.

Проблема ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох педагогічних теоріях і системах. Значного поширення в світовій педагогічній практиці набула створена у першій половині XIXст. система дидактичних ігор Ф. Фребеля.

Зростаючий інтерес до питань ігрової діяльності на початку ХХст. реалізувався у всесвітньовідомій педагогічній системі М. Монтессорі, теоретичними засадами якої є вільне виховання і сенсуалізм (теорія, згідно якої основою психічного життя є чуттєві уявлення).

На розвиток теорії ігрової діяльності значною мірою вплинула вітчизняна наукова педагогічна думка. К. Ушинський зазначав, що в процесі гри «самодіяльно працює дитяча душа».

Гра належить до традиційних і визначних методів навчання і виховання школярів. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра, як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні можливості, виховує особистість.

Гра сприятливо діє на розвиток психічних процесів, нових видів розумової діяльності, засвоєння нових знань та умінь школярів, тому що в грі поетапне відпрацювання розумових дій відбувається постійно і ненав’язливо.

Сучасні умови вимагають нових підходів до організації навчання і виховання, які б сприяли формуванню і розвитку школяра в тісному і постійному взаємозв'язку з природним та соціальним середовищем, здатності до соціально-значимої діяльності, швидкої адаптації під час зміни життєвих обставин. Досягненню мети навчання математики та реалізації особистісно-спрямованого навчання, яке на перший план висуває завдання створення сприятливих умов для виявлення і розвитку здібностей учнів, задоволення їх потреб та інтересів, розвитку пізнавальної активності і творчої самостійності сприяє використання дидактичних ігор. Застосування дидактичних ігор на уроках математики - суттєвий резерв підвищення ефективності навчально-виховного процесу та взаємодії і взаєморозуміння між учителем і учнями підліткового віку. Гра, якщо вона правильно організована. більше ніж яка-небудь інша діяльність дозволяє всебічно та з більшою повнотою розвивати самостійність і самодіяльність підлітків на уроках математики в 5-9-х класах залежно від вікових особливостей. Звернення до дидактичної гри під час навчання математики в 5-9-х класах оправдане загостренням суперечностей між зростаючими вимогами, які ставляться суспільством перед школою, та наявним в її розпорядженні арсеналами для їх задоволення, а також результатами досліджень, що стосуються ролі гри в навчально-пізнавальній діяльності дітей взагалі та вивчення математики зокрема.

Протиріччя між можливостями педагогічно доцільного і ефективного використання дидактичних ігор в навчально-виховному процесі на уроках математики в 5-9-х класах та реальним станом речей визначили проблему та обумовлюють актуальність мого дослідження „Дидактичні ігри під час вивчення математики в 5-9 класах”.

Об'єктом дослідження є навчання математики учнів основної школи.

Предметом дослідження є методика використання дидактичних ігор під час вивчення математики в 5-9-х класах загальноосвітньої школи.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні методики навчання математики в 5-9-х класах з використанням дидактичних ігор, розробці методичного забезпечення використання дидактичних ігор, виявленні доцільного місця і часу для їх проведення під час вивчення математики в 5-9-х класах, в розробці та рекомендацій щодо їх створення та проведення.

Гіпотеза дослідження

* доцільно організовуючи дидактичні ігри і поєднуючи їх з іншими видами навчально-пізнавальної діяльності підлітків, добираючи з різних дидактичних систем і концепцій навчання раціональні та ефективні методи і форми проведення дидактичних ігор, визначаючи місце для їх проведення, спираючись на прогресивні способи організації навчально-пізнавальної діяльності, які зорієнтовані на розвиток здібностей, у тому числі математичних і творчих, активності, навичок учіння, співпраці з іншими членами колективу можна значно підвищити педагогічну ефективність уроків математики в 5-9-х класах;

Відповідно до мети і гіпотези дослідження розв'язувалися такі завдання.

1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми використання дидактичних ігор у навчально-виховному процесі в психолого-педагогічній і методичній літературі, виявити особливості використання дидактичних ігор під час навчання математики у 5-9 класах.

2. Провести аналіз можливостей використання дидактичних ігор під час вивчення математики в 5-9-х класах та виділити доцільні дидактичні умови і форми ігрової діяльності підлітків на уроках математики.

3. Розробити методику використання дидактичних ігор в навчально-пізнавальній діяльності підлітків на уроках математики в 5-9-х класах.

4. Сформулювати методичні рекомендації до організації і проведення дидактичних ігор на уроках математики в 5-9-х класах.

Розділ І. Дидактична гра як важлива складова навчально-виховного процесу

1.1 Дидактична гра як інтерактивна технологія навчання.

В Україні поволі, крок за кроком, відбувається становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий освітній простір. На зміну традиційному навчанню приходить особистісно орієнтоване. Психолого – педагогічна наука і шкільна практика перебувають у постійному пошуку нових педагогічних технологій, які б розглядали дитину як головний пріоритет і цінність.

Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує дальше розуміння нового матеріалу.

Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів. Підводили їх до самостійних пошуків, висновків та узагальнень. Сучасна школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями й навичками, а й методами творчої розумової і практичної діяльності.

Збільшення розумового навантаження на уроках математики заставило задуматися на тим, як підтримати в учнів цікавість до матеріалу, що вивчається, та активність протягом всього уроку. Поява інтересу до математики в учнів залежить від методики викладання і від того, наскільки вдало буде поставлена навчальна робота. Потрібно домагатися, щоб на уроках кожен учень працював активно та із задоволенням, і використовувати для цього різні способи для розвитку пізнавальної допитливості. Особливо важливою є така дія для підліткового віку. Коли формуються певні нахили до того чи іншого предмету, і тому в даний період треба розкривати всі сторони привабливості математики.

Як показує педагогічна практика і аналіз педагогічної літератури, до недавнього часу гру використовували лише на заняттях математичного гуртка та проведенні математичних вечорів, а можливості використання ігр в навчальному процесі недооцінювалося.

Сучасна дидактика показала можливості ефективної організації взаємодії вчителя і учнів під час використання ігр на уроці.

Гра – це творчість, гра – це праця. В процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, думати самостійно, розвивати увагу, зосередженість, а також колективізм.

Захопившись грою, діти не помічають, що вчаться: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в нестандартних ситуаціях, поповнюють запас уяви, понять, розвивають фантазію. Навіть пасивні діти включають в гру з великим бажанням, прикладаючи всі зусилля, щоб не підвести товари шів по команді чи групі.

Під час гри діти дуже уважні, зосереджені і дисципліновані.

Ігри добре вживаються з “серйозним” навчанням. Включаючи в урок елементи гри, робимо процес учіння цікавим, створюємо в дітей робочий настрій, полегшуємо подання труднощів в засвоєнні навчального матеріалу.

Різні ігрові ситуації, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримує і підсилює цікавість учнів до даного предмету.

Гра повинна розглядатися як величезний не замінимий важіль розумового розвитку дитини.

Немаловажна роль відводиться дидактичним іграм на уроках математики – технологіям інтерактивного навчання.

Дидактична гра – не самоціль на уроці, а засіб навчання і виховання.

Гру не можна ототожнювати забавою, не слід розглядати як дію, що приносить лише задоволення ради задоволення. На гру потрібно дивитися як на вид творчої діяльності з тісним зв’язком з іншими видами навчальної роботи.

Сучасним методом навчання і виховання, що сприяє оптимізації та активізації навчального процесу та дозволяє показати цікаві й захоплюючі грані математики, є дидактична гра.

Сам термін “дидактична гра” підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Все, що допомагає успішному виконанню ролі, має для учня особливе значення і якісно ним усвідомлюється.

А.С. Макаренко писав: “... Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає... В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній”.

Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями і навичками учень зможе лише тоді, коли він сам виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Видатний російський олігофрекопедагог і психолог О.М. Грабов писав: “Ступінь відсталості дитини характеризується тими іграми, на які вона здатна”. В процесі гри дитина пізнає все, що недоступне їй у навколишній діяльності. В захопленні, не помічає, що вчиться – запам’ятовує, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять.

Жан Ітар, Едуард Сеген, Марія Монтесарі, О.М.Грабов широко використовували дидактичні ігри в навчанні дітей з особливими потребами і створили цілу систему ігор, за допомогою яких розвивалась увага, спостережливість, кмітливість, пам’ять, мовлення дітей. Ряд цікавих математичних ігор розробила Н.К.Кузьміна – Сиромятникова, М.П.Пирова. Вони рекомендують дидактичні ігри, дидактичний матеріал тісно пов’язувати з повсякденним життям.

Дидактична гра - це вид діяльності, залучившись до якої, діти навчаються. Поєднання навчальної спрямованості та ігрової форми дозволяє стимулювати невимушене оволодіння конкретним навчальним матеріалом.

Цінність дидактичної гри полягає в тому, що діти, граючи, значною мірою самостійно набувають нових знань, активно допомагаючи одне одному.

Використовуючи дидактичну гру, учитель має зберегти інтерес школярів до неї. За згасання або за його відсутності в жодному разі не треба примусово нав'язувати гру дітям, оскільки примусова гра втрачає своє дидактичне та розвивальне значення, у цьому випадку з ігрової діяльності випадає найцінніше - емоційний компонент.

За наявності інтересу діти беруть участь у грі і навчаються із задоволенням, що позитивно впливає на засвоєння ними знань.

Важливим є яскраве проведення гри. Крім того, учитель повинен і сам залучатися до гри, інакше його вплив і керівництво будуть виглядати не досить природно. Вміння залучатися до гри - також один з показників майстерності.

Ігрові технології навчання в процесі навчально – пізнавальної діяльності підлітків є факторами, що значною мірою здатні активізувати діяльність учнів, тобто зробити навчання активним. У процесі застосування дидактичних ігор під час навчання математики учнів 5-9 класів в них формується така система ставлення до людей, за якої спрямованість на іншу особистість стає нормою поведінки. Крім того, розвивається загальна культура спілкування, здатність до взаємодії з людьми в різних ситуаціях. У процесі дидактичної гри підліток, реалізуючи свої природні потреби й бажання. Має змогу не тільки відповідати на запитання, але й ставити їх, не тільки пропонувати шляхи вирішення проблеми,але й під час аналізу альтернатив висувати нові проблеми. Так формується його пізнавальний інтерес. Творче ставлення до навчальної діяльності. Розвивається самостійність та самокритичність.

Ігрова діяльність. Не будучи провідною в підлітковому віці. Займає суттєве місце серед інших видів діяльності і може значно впливати на розвиток дитини, а також відповідає її прагненням і бажанням. У процесі гри підліток навчається, розвивається, виховується. Реалізує свої бажання щодо самоствердження. Самовизначення та самовиховання.Тому є потреба і доцільність у використанні ігрової діяльності, що переносить акцент з кінцевого результату на процес, під час вивчення підлітками математики в 5-9 класах.

1.2 Теоретичні основи використаня дидактичних ігор під час навчання математики в основній школі

У психолого-педагогічній науці накопичений певний досвід використання дидактичних ігор в процесі навчання математики. Проте він стосується переважно навчання дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та реалізується в дошкільних навчальних закладах та початкових класах. Так, питання ролі ігор під час навчання дітей дошкільного віку досліджено в роботах Т.А.Губенко, О.П.Янковської, Л.В.Лохвицької. Проблема підвищення ефективності навчання молодших школярів досліджувалися В.М.Захаровим та М.І.Менчинською.

Деякі філософські аспекти гри та ігрової діяльності дітей розкрито й осмислено в роботах Г.П.Щедровицького, І.В. Бестужева – Лади, І.С. Кона та інших.

Так, Г.П.Щедровицький вважає, що гра – це особлива форма дитячого життя, сформована або створена суспільством для управління розвитком дітей.

І.С.Кон вбачає в грі механізм самоорганізації та самонавчання, форму навчання, що стимулює потужні процеси самоперевірки,самонавчання,самовизначення, самовираження, самоствердження і само реабілітації.

Ще до початку ХХ століття грі як засобу виховання та навчання дітей приділяли увагу Є.А.Покровський, П.Ф. Лесгафт, Ф.Фрейель, М.Монтессорі.

Є.А.Покровський переконливо вказував на те, що гра – фактор виховання ініціативи, самостійності, активності розумових і фізичних якостей людини.

Соціально – психологічний механізм ігрової діяльності, її вплив на розвиток учня і можливості використання в навчанні та вихованні досліджувалися рядом психологів і педагогів ( Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, А.Б.Ельконін, А.Ф. Менджерицька,С.Л.Рубінштейн та інші). У їхніх роботах увага акцентується на соціальній природі ігрової діяльності, зв»язу гри з трудовою діяльнісю, навчальній і виховній ролі гри, значенні її для розвитку творчих здібностей учнів.

Зокрема , Б.Г.Ананьєв стверджує, що гра – це особлива форма діяльності, що має свою історію та охоплює всі періоди людського життя.

Найглибше психологічні аспекти гри розкрито в роботах С.Т. Шацького, П.П.Блонського,Д.Б.Ельконіна, Дж. Бруннера,Ж.Піаже та інших.

Я.Корчак розгледів у грі можливість відшукати себе в суспільстві, себе серед людей, себе у Всесвіті.

Грі як засобу суспільного самовираження приділяли увгу у своїх роботах І.Байер, К.Гросс, В.Штерн, Ф.Фребель, А.Валлон.

Психологічні фактори успішного навчання математики учнів 5-6-х класів та роль навчальних ігор розкрито в дослідженні О.П.Кисіль. Наявні практичний досвід, певне теоретичне обґрунтування та дидактичне забезпечення використання математичних ігор для учнів основної школи в позаурочнии час, що відображено в роботах таких авторів, як П.Ю.Германович, Є.І.Гік, А.П.Доморяд, Є.О.Дишинський, Є.Игнатьев, Б.А.Кордемський, А.Я.Котов, Л.М.Лоповок, Є.М.Мінскін та ін. Існує практичний досвід та теоретичне обґрунтування використання дидактичних ігор на уроках математики в 5-6-х класах основної школи, про що говориться в роботах М.В.Кларіна, В.Г Коваленко, М.І.Микитинської, М.М.Перова, І.К.Данилова. У педагогічній літературі та періодичних виданнях часто зустрічаються приклади дидактичних ігор з математики і для учнів 7-9-х класів основної школи. Так, В.Г.Коваленко крім навчальних ігор для 5-6-х класів наводить приклади дидактичних ігор, які можна провести під час вивчення алгебри та геометрії основної школи, вказує на їх роль і функції в процесі навчання математики, описує основні їх структурні компоненти. Проте автор не виділяє особливості, ознаки дидактичних ігор, не веде мову про відмінність між використанням ігор під час навчання математики учнів різних вікових груп, математичних здібностей та особистих якостей, не вказує на доцільність та методику їх використання на різних етапах навчально-виховного процесу.

Принципи, на яких ґрунтується дидактична гра, мають узгоджуватися з основними принципами навчання в школі.

Науковці відносять до цих принципів:

-принцип розвивального навчання;

-принцип навчання, що виховує;

-принцип доступності навчання;

-принцип системності й послідовності;

-принцип свідомості й активності дітей у засвоєнні й застосуванні знань;

-принцип індивідуального підходу до дітей.

До перерахованих вище принципів У.І Логинова, розглядаючи навчання як засіб всебічного розвитку особистості, додає ще принцип міцності знань.

Дидактичні ігри на уроках математики мають включати: 1) об'єкт моделювання, введення в дидактичну гру; 2) опис основних способів взаємодії учасників гри; 3) правила взаємодії суб'єктів гри; 4) список команд-учасниць; 5) розподіл ролей і функцій учасників дидактичної гри; 6) інструкцію кожному учаснику або кожній команді щодо участі в грі; 7) загальну схему (етапи) проведення гри; 8) модифікацію; 9) способи, умови і критерії підбиття підсумків гри.

Кожному вікові властива певна провідна діяльність, а всі інші види або відсутні, або їх прояв обмежений. Провідною діяльністю в підлітковому віці за сучасних умов є спілкування з однолітками та вчителями з питань опанування основ наук, норм поведінки в колективі та суспільстві, навчання спілкуванню та співпраці з іншими людьми а також індивідуальне виконання соціально-важливих справ. Зміна пріоритетів у діяльності підлітків вказує на те, що організовуючи навчальну діяльність на уроках математики, слід віддавати перевагу таким її формам, які б сприяли їх самовираженню і самоствердженню. Такі можливості з'являються у зв'язку з використання дидактичних ігор з передбаченою особистісно-діяльнісною спрямованістю навчально-виховного процесу.

Ведучи пошуки методів і засобів активізації навчально – пізнавальної діяльності учнів основної школи, які б перетворювали учнів із об»єктів в суб»єкти навчання, що свідомо і активно оволодівають знаннями та навичками, дослідники та вчителі все частіше звертаються до ігрових форм в навчально – виховному процесі учнів не тільки 5-6 класів , а й 7-9 і вважають їх ефективним засобом формування розумової та емоційно – вольвої сфер, розвитку пам»яті, уваги, тощо. Аналіз уроків, які проводяться з використанням дидактичних ігор, свідчить про те, що в учнів значно підвищується інтерес до навчання,підвищується ефективність самих уроків математики.

1.3. Дидактичні ігри, їх види та значення в навчально – виховному процесі.

Основними видакми діяльності людини є гра, навчання та праця. Причому гра не тільки готує дитину до навчання та праці, а й разом з ними сама є навчанням та працею. С.А Шмаков дуже образно говорить про значення гри, називаючи її «восьмим» чудом світу: «Про знамениту піраміду Хеопса знають усі… А гра? Гра – одне з найцікавіших явищ культури…Гра, як тінь, народилася разом з людиною, стала її супутником, вірним товаришем.Вона заслуговує більшої людської уваги, значно більше, ніж віддають їй люди сьогодні, за ті колосальні навчальні та виховні резерви, за великі педагогічні можливості, що в ній закладено».

У самому терміні «дидактична гра» закладено, що поряд із розважальною в ній обов»язково наявні навчально – творча та виховна компоненти і саме їм надається перевага.Саме слово «дидактична» означає «наставницька, повчальна». Суттєвою ознакою дидактичної гри, на відміну від гри взагалі, - є наявність чітко поставленої мети навчання та відповідного їй педагогічного результату, що можуть бути обґрунтовані, виділені у явному вигляді та характеризуються навчально – пізнавальною і виховною спрямованістю.

Складний характер дидактичних ігор вимагає багатоаспектного їх аналізу та вивчення, що дозволяє виділити різні способи та можливості для класифікації дидактичних ігор.

Так, В.Г.Семенов наводить таку класифікацію дидактичних ігор (схема1 Класифікація ігор

Ігри

Інтелектуальні

Природні

Гібридні

Штучні

Сенсорні

Моторні

Дослідницькі

Організаційно діяльнісні

Дидактичні

Основні аспекти щодо їх класифікації, такі:

1) процесуальний

- за рівнем пізнавальної активності і самостійності учнів: репродуктивні,конструктивні,творчі;

- за логікою чергування кроків гри( логічними ознаками): індуктивні, дедуктивні, традуктивні;

- за способом прийняття ігрових рішень в часі: дискретні,що передбачають жорсткі інтервали прийняття ігрових рішень; неперервні , під час яких існує постійна можливість варіювати в прийнятті рішень; комбіновані, коли допускається прийняття рішень як дискретним. Так і неперервним способами;

- за часом перебігу гри в процесі включення її в навчання: короткочасні,що передбачають локалізоване включення гри в процес навчання; довготривалі, що передбачають тривале включення гри у навчання.

2) управлінський

- за схемою організації контролю і самоконтролю: усні, письмові, технічні;

- за способом оцінювання результатів і прийняття рішень: вільні – результати визначаються або вчителем, або учнями; жорсткі – результати прийнятих рішень оцінюються моделлю гри; контурні – результати рішень фіксуються в процесі гри і підсумовуються наприкінці;

- за формою проведення гри: колективні, групові, індивідуальні, мереживі;

3) соціально-психологічний

- за характером ігрового процесу: комбінаторні ігри,що дозволяють у хід гри включати додаткові умови; азартні, що включають прийоми підвищеної пізнавальної активності учнів і викликають у них нетерпіння та жагуче бажання перемогти; стратегічні, що дають можливість учням включатися в тактику проходження гри;

- за включенням гри в навчальний процес: ігри – змагання, що діють на почуття учня і створюють позитивний настрій у навчанні; художні, під час яких учні виконують певну роль, моделюють відносини між людьми, обговорюють власні варіанти відповідей; загадково – виграшні, що сприяють самостійному інтелектуальному мисленню і фантазії;

- за збігом або незбігом цілей суб'єктів гри: ігри, учасники яких мають спільні цілі й інтереси; ігри, учасники яких мають спільні цілі й різні інтереси; ігри, учасники яких мають різні цілі й спільні інтереси.

Дидактична гра має чітку структуру, що вирізняє її з-поміж іншої діяльності. Основні структурні компоненти дидактичної гри: ігровий задум, правила, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичне завдання, обладнання, результат гри.

На відміну від ігор взагалі дидактична гра має суттєву ознаку - наявність чітко визначеної мети навчання і відповідного їй педагогічного результату, що можуть бути обґрунтовані, подані наочно і характеризуються пізнавальною спрямованістю.

1) Ігровий задум - перший структурний компонент гри, закладений у дидактичне завдання, що необхідно виконати під час навчання. Ігровий задум найчастіше виступає у вигляді питання або загадки, що ніби проектує хід гри. Це надає грі пізнавального характеру, висуває до її учасників певні вимоги щодо знань.

2) Кожна дидактична гра має свої правила, що визначають порядок дій і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці робочої атмосфери. Тому правила дидактичних ігор необхідно розробляти із урахування мети уроку та індивідуальних можливостей учнів. Це створює умови для проявів самостійності, наполегливості, розумової активності, виникнення в учнів почуття задоволення, успіху.

Крім того, правила гри виховують уміння керувати своєю поведінкою, узгоджувати та підпорядковувати її до вимог колективу.

Суттєвими в дидактичній грі є дії, що регламентуються правилами гри, сприяють пізнавальній активності учнів, надають їм змогу виявити свої здібності, застосувати наявні знання, вміння і навички для досягнення цілей гри. Дуже часто ігровим діям передує розв'язання задачі.

Учитель, керуючи грою, спрямовує її в належне дидактичне русло, за необхідності активізує її хід різноманітними прийомами, підтримує інтерес до гри, підбадьорює відстаючих і т. ін.

3) Основою дидактичної гри є пізнавальний зміст, що полягає у засвоєнні тих знань і вмінь, які застосовуються під час розв'язування навчальної проблеми, поставленої грою.

4) Обладнання дидактичної гри значною мірою включає в себе обладнання уроку. Це наявність технічних засобів навчання, кодопозитивів, діапозитивів, діафільмів, а також різноманітні наочні засоби: таблиці, і роздатковий дидактичний матеріал.

5) Дидактична гра має певний результат - фінал, що надає їй завершеності. Він виступає перш за все у формі розв'язання поставленого навчального завдання і приносить учням моральне і розумове задоволений. Для вчителя результат гри завжди є показником рівня досягнень учнів у засвоєнні та застосуванні знань.

Усі структурні елементи дидактичної гри пов'язані між собою, і відсутність основних з них руйнує гру. Без ігрового задуму, дій та правил, дидактична гра стає або неможливою взагалі або втрачає свою специфічну форму, перетворюється на виконання вказівок, вправ тощо. Тому, готуючись до уроку, що містить дидактичну гру, необхідно скласти сценарій, вказати, скільки часу відводиться на її проведення, врахувати рівень знань та вікові особливості учнів, реалізувати міжпредметні зв'язки.

Поєднання цих елементів, а також їх взаємодія підвищують організованість гри, її ефективність, що призводить до бажаного результату.

Відповідно до функцій, що повинні виконувати дидактичні ігри, та за призначенням їх можна класифікувати так:

- Навчальні;

- Закріплюючі;

- З метою повторення;

- Узагальнюючі;

- Захоплюючі;

- Розвиваючі.

Дидактична гра, виконуючи пізнавальну, виховну та розвиваючу функції, сприяє мобілізації особистості на розв»язування задач при активній взаємодії з усіма учасниками гри. Крім того, гра сприяє об»єднанню дітей у процесі виконання спільного завдання. У її ході учні вчаться раціонально поєднувати інтереси й бажання свої та однокласників.

Дидактична гра – складне педагогічне явище, призначення якого полягає в імітації й моделюванні навчальних ситуацій через гру.

Серед основних вимог, що висуваються перед дидактичною грою, такі: 1) наявність навчальної задачі (формування, уточнення, систематизація, розвиток певних знань, умінь і навичок, розвиток мислення, виховання певних якостей особистості тощо); 2) існування чітко сформульованої та вираженої проблеми з аргументацією мети і завдань діяльності; 3) наявність учасників гри, спільне завдання яких - аналіз навчально-ігрової ситуації і прийняття рішень відповідно до призначеної для кожного учасника ролі; присутність учителя, завдання якого - інформувати про хід гри, аналізувати прийняті учнями рішення, своєчасно коригувати дії учнів; 4) чіткий розподіл ролей серед учнів і визначення функцій кожного з них; відмінність між ролевими цілями (кожен учасник має певні обов'язки, які не повинен виконувати інший); 5) наявність системи об'єктивних стимулів (або мотивів), які спонукують учасників гри активно працювати на кінцевий результат; 6) створення особливих навчальних умов, так званої ігрової ситуації; 7) об'єктивність та однорідність умов, правил та обмежуючих факторів для всіх учасників дидактичної гри; 8) наявність вільного пошуку в грі, що базується на творчості та самодіяльності учнів; 9) доступність завдань дидактичної гри; 10) емоційність гри, наявність естетичного оформлення; 11) наявність елементів змагання між командами або окремими учасниками (що підвищує самоконтроль учнів, веде до чіткого виконання встановлених правил та активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів); 12) наявність невизначеності, а іноді й конфліктності, що надає грі полемічного характеру; 13) неможливість повної формалізації ситуації; 14) наявність динамічності під час розв'язування математичних завдань та виконання завдань гри.

Розділ ІІ. Методика впровадження дидактичних ігор під час вивчення математики в основній школі

2.1 Методичні передумови та вимоги до організації і проведення дидактичних ігор.

Гра для дитини – не забава, а природне перетворення духовних і фізичних сил у дію. Не зважаючи на високу ефективність і результативність навчання математики у формі дидактичної гри, до її проведення не можна підходити формально, без ретельної підготовки ведучого гри ( вчителя), гравців ( учнів) та засобів методичного і технічного забезпечення. У зв»язку з цим керівнику необхідно не тільки знати основи управління навчально – пізнавальною діяльністю учнів, вміти організовувати і проводити дидактичні ігри, але й бути переконаним у їх необхідності, доцільності та ефективності.

Організовуючи гру на уроках алгебри та геометрії в 7—9-х класах, необхідно враховувати навчальну тему, мету уроку та рівень знань гравців. Перед проведенням гри слід попередньо визначити навчальні, розвиваючі та виховні цілі, за потребою повідомити їх учням та продумати педагогічні ситуації, що можуть виникнути або які необхідно створити у процесі дидактичної гри. Така підготовка забезпечить учителю не тільки підвищення активності учнів під час гри, але й наявність опонентів серед її учасників, що сприятиме створенню творчої атмосфери в ході гри (особливо, якщо виникнуть розбіжності у підходах до вирішення різних проблем під час розв'язування математичних завдань).

Підвищенню якості засвоєння матеріалу з математики й активізації учасників дидактичної гри сприяє використання необхідних засобів навчання: моделей геометричних фігур, приладів для демонстрації правил, ознак і властивостей, наочних посібників, таблиць, схем, слайдів, а також комп'ютерної техніки і доцільних навчальних програм.

Дидактичні ігри залежно від ситуації мають включати:

• об'єкт моделювання, введення в дидактичну гру;

• опис основних способів взаємодій учасників;

• правила взаємодії учасників;

• список команд-учасниць;

• розподіл ролей і функцій учасників дидактичної гри;

• інструкцію кожній команді щодо участі в грі;

• загальну схему (послідовність етапів) проведення гри;

• модифікацію;

• способи, умови та критерії підбиття підсумків.

Перелічені структурні компоненти гри в цілому охоплюють

усі сторони її організації та проведення. Тому їх слід враховувати під час створення та проведення дидактичних ігор. Ознайомлення з особливостями учасників ігрової діяльності, вивчення й аналіз їхніх основних характеристик вказує на такі напрямки організації дидактичної гри: використання спеціальних прийомів, що стимулюють бажання підлітка грати; допомога в засвоєнні правил і розв'язуванні ігрової задачі; розвиток творчих здібностей учнів під час гри, що сприяє прояву адекватної самооцінки учасників та впевненості їх у собі.

Дидактичні ігри слід вводити у навчально-виховнии процес поступово, починаючи з простіших, щоб учні адаптувалися до такої форми проведення занять.

Кожного семестру доцільно проводити кілька дидактичних ігор. Оскільки успіх гри значною мірою залежить від психологічних зв'язків і порозумінь між її учасниками, то склад команд-учасників може бути постійним, а кількість учнів у них коливатися від 5 до 10. Якщо членів у команді мало, то на кожного учня буде велике навантаження щодо виконання завдань гри. Якщо кількість членів команди велика, то учні будуть недовантажені роботою, нудьгуватимуть, а темп гри і результативність пізнавальної діяльності знижуватимуться.

Однозначної відповіді на запитання, чи потрібна гра в навчальному процесі, дати не можна. В одних випадках вона потрібна й ефективна, в інших — виявиться зайвою. Якщо в учнів сформований глибокий і стійкий інтерес до предмета, то їм для заохочення математикою не потрібне створення уявних життєвих ситуацій та їх уявної ролі у них. Якщо ж такого інтересу немає і вчитель намагається його створити, то дидактична гра може стати доцільною методичною знахідкою.

Введення дидактичної гри в навчання математики - процес багаторівневий, що включає концептуальний (розроблення понятійного апарату, постановка навчальної задачі, вибір форми гри, часу її проведення), операційний (типологізація навчальної гри, врахування ігрових та навчальних цілей, виготовлення або вибір наочності, визначення місця в навчальному процесі) та технічний (розроблення вказівок, що мають забезпечити коректне управління діяльністю учнів на уроці математики з використанням дидактичної гри) рівні реалізації.

Дослідники виділяють шість основних груп умов ефективності застосування дидактичних ігор на уроках математики в 5-9-х класах на теоретичному рівні: 1) умови, що забезпечують формування соціальної і пізнавальної активності як ключових особистісних характеристик підлітка; 2) умови, що забезпечують розвиток самостійності учнів: діалогова організація діяльності у процесі гри, наявність кінцевого та проміжних результатів на різних стадіях гри, варіативність вибору завдань та початкових умов; 3) умови, що забезпечують розвиток здатності до самореалізації та саморегуляції навчальної діяльності підлітків у процесі гри; 4) умови, що забезпечують гармонійну індивідуальність особистості підлітка; доцільне співвідношення образного і логічного компонентів мислення, рівня пізнавальних потреб та можливостей щодо їх реалізації під час виконання завдань гри; розумне поєднання емоційного і раціонального під час навчання; 5) умови, що забезпечують узгодженість особистих прагнень підлітків з суспільно-корисною спрямованістю їх діяльності; 6) умови, що забезпечують доцільне поєднання педагогічного керівництва і самостійної діяльності учнів, раціональне співвідношення безпосереднього і опосередкованого впливів педагога та колективу на учня.

Результати дослідження вказують на те, що під час організації дидактичних ігор на уроках математики в 5-9-х класах необхідно дотримуватися таких положень: 1) правила гри мають бути простими, чітко сформульованими, а математичний зміст матеріалу - доступний розумінню учнів; 2) завдання гри повинні містити достатню кількість інформації для активної мислительної діяльності підлітків на уроці, що забезпечуватиме досягнення розвивальної та навчальної цілей уроку; 3) дидактичний матеріал, який використовується в процесі гри, має бути цікавим, педагогічно доцільним і зручним у користуванні; 4) якщо дидактична гра має характер змагання, то слід забезпечити справедливий і об'єктивний контроль її результатів; 5) кожен учень має бути активним учасником дидактичної гри; 6) якщо на уроці математики створюється кілька ігрових ситуацій, то їх варто чергувати за складністю математичного матеріалу, що до них входить, або характером розумових дій, які необхідні для їх виконання; якщо на кількох уроках підряд проводяться дидактичні ігри, які вимагають аналогічних мислительних дій від учнів, то за змістом математичного матеріалу вони мають задовольняти принцип: від простого до складного, від конкретного до абстрактного; 7) необхідно дотримуватися міри використання дидактичних ігор у навчанні, щоб підлітки не звикли в усьому бачити тільки гру; 8) під час дидактичної гри від учнів слід вимагати чіткого і грамотного вираження своїх думок, проведення послідовних логічних міркувань, обґрунтовування висновків; 9) дидактична гра буде результативнішою, якщо вона закінчиться на тому самому уроці, на якому і розпочалася.

Гру широко використовують як засіб навчання, виховання та розвитку.

Проводячи дидактичні ігри, слід поєднувати цікавість і навчання таким чином, щоб вони не заважали, а навпаки, допомагали одне одному. Засоби й способи, що підвищують емоційне ставлення учнів до гри, слід розглядати не як самоціль, а як шлях, що веде до виконання дидактичних завдань.

Математичний бік змісту гри завжди повинен чітко висуватися на перший план. Лише за цієї умови гра буде виконувати свою роль у математичному розвитку школярів і вихованні їх інтересу до математики.

Під час організації дидактичних ігор математичного змісту перш за все необхідно продумати і врахувати такі питання методики:

Мета гри. Які математичні вміння й навички учні засвоять у ході гри? Якому моменту гри слід приділити особливу увагу? Які інші виховні цілі передбачити під час проведення гри?

Визначення кількості гравців. Кожна гра потребує певної мінімальної або максимальної кількості учасників. Це слід враховувати під час організації гри.

Добирання дидактичних матеріалів і посібників, що знадобляться для гри.

Продумування питання найменшої витрати часу для ознайомлення учнів з правилами гри.

Визначення тривалості гри.

Планування засобів забезпечення участі всіх школярів у грі.

Спостереження за учнями під час гри.

Передбачення можливих змін, що доведеться внести у хід гри, щоб підвищити зацікавленість і активність учнів.

Планування висновків, про які необхідно повідомити учнів по завершенні гри (найвдаліші моменти, недоліки, що трапилися у ході гри, результат засвоєння математичних знань, оцінювання учасників гри, зауваження щодо порушення дисципліни тощо).

Дидактичні ігри добре поєднуються із серйозним навчанням. Включення в урок дидактичної гри та ігрових моментів призводить до того, що процес навчання стає цікавим і захоплюючим, створює бадьорий, спрямований на роботу настрій в учнів, перетворює подолання труднощів на успішне засвоєння навчального матеріалу. Дидактичні ігри слід розглядати як один із видів творчої діяльності, що тісно пов'язаний з іншими видами навчальної роботи.

Основними вимогами до запровадження дидактичної гри у навчальний процес є дотримання певних правил:

- Вільне й добровільне включення учнів у гру: не нав'язування гри, а залучення в неї учнів.

- Учні повинні добре розуміти сутність і зміст гри, її правила, ідею кожної ігрової ролі.

- Сутність ігрових дій повинна збігатися із сутністю і змістом поводження в реальних ситуаціях для того, щоб основний зміст ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність.

-У грі повинні керуватися прийнятими в суспільстві нормами моральності, заснованими на гуманізмі, загальнолюдських цінностях.

-У грі не повинна принижуватися гідність її учасників, зокрема тих, що програли.

-Гра повинна позитивно впливати на розвиток емоційно-вольової, інтелектуальної й раціонально-фізичної сфер її учасників.

-Гру потрібно організовувати й направляти, при необхідності стримувати, але не придушувати, забезпечувати кожному учасникові можливість прояву ініціативи.

-У підлітковому й особливо в старших класах необхідно спонукати учнів до аналізу проведеної гри, до зіставлення імітації з відповідною областю реального життя, надавати допомогу у встановленні зв'язку гри зі змістом практичної життєвої діяльності або зі змістом навчального курсу.

-Ігри не повинні бути зайво виховними й зайво дидактичними: їхній зміст не повинен бути нав'язливо повчальним і не повинне містити занадто багато інформації.

Гра для дітей є однією з форм діяльності, тому потрібно вишукувати можливості застосування її в підготовці учнів до засвоєння важливих математичних понять, тобто навчатися – граючись.

Наприклад, відома гра “Морський бій” розвиває увагу, кмітливість. В процесі гри учні краще і швидше засвоюють поняття декартових координат, переконуються, що положення точки на площині визначається з допомогою двох її координат. Гра вчить бути стриманим навіть в критичну хвилину “загибелі ескадри”, боротися до кінця.

Розглянемо “Конкурс нужників” учні одержують завдання: побудувати в певній послідовності точки, задані координатами. Побудувавши їх, одержують зображення різних тварин (кішка, ослик, верблюд і т.д.), ракети, будинків. Малюють різні фігури, роблять написи знаходять координати точок.

5-ому класі при вивченні геометричних фігур (прямокутник, квадрат, трикутник) можна проводити гру на розвиток координації руху і уяви із закритими очима: зобразити будиночок, що складається з прямокутника (фасад), трикутника (дах), квадрата (вікно). Діти захоплено малюють, радіють, коли вікно і двері на місці і доброзичливо сміються, коли деякі елементи поза будинком.

При вивченні звичайних дробів та степенів числа, можна навчити учнів зашифровувати різні тексти. Наприклад: дріб ½ означає літеру “д”, ²/₃ – “р” і т.д.

Степінь 5² – означає літеру, “я”. Діти люблять гратися, уявляючи себе розвідниками, і передавати різні повідомлення.

Щоб не записувати тему словами, а зацікавити учнів, можна її зашифрувати. Наприклад: Подільність натуральних чисел, перше слово записати за допомогою звичайних дробів, друге – подати діаграму, третє - вигляді степенів. Поділити клас на групи. Хто швидше справиться з завданням?

Гру “Хто швидше здійснить сходження на гору “Дріб”, “Прогресія” т.д. можна проводити в 5-9 класах при вивченні звичайних і десяткових дробів; арифметичної та геометричної прогресій; знаходження коренів рівнянь і т.д.

На дошці записані приклади із заданої теми, в таблиці дані відповіді, одна або дві можуть бути неправильними. Змагаються дві команди (вид естафети). Проходить рух вгору по сходинках. Перемагає та команда, яка першою зійде нагору.

Для знаходження розв’язків лінійних рівнянь використовують математичні ребуси такого вигляду

Z	+	x	+	3	=	12
+		-		+		-
Z	-	5	+	e	=	1
+		-		-		-
Г	-	и	+	1	=	6
=		=		=		=
5	+	:	-	6	=	5

Замість змінних записати числа, які є коренями рівнянь, записаних по горизонталі і вертикалі. Виграє та команда, котра швидше впорається із завданням.

Часто для перевірки засвоєння термінів або понять використовуються турніри. Потрібно записати слова, що починаються на одну букву, наприклад, що починаються на букву “П”, а друга – на “Р”. Перемагає та команда, яка за 1 хв. запише більше термінів. Завдання можна зробити більш складним, запропонувавши записати слова в сітку, що починаються на якусь букву, а в другу сітку – терміни, що закінчуються на задану літеру.

Після заповнення сітки учням пропонують дати означення даних понять або розповісти про їх властивості.

Учні дуже люблять розгадувати і самі складати кросворди. Скласти кросворд можна запропонувати на домашнє завдання. При складанні кросворда на математичну тематику необов’язково добиватися симетричності в розміщенні клітинок для вписування слів. Можна оцінити роботу кожного учня, враховуючи лаконічність означень.

Це лише невеличкий перелік деяких видів дидактичних ігр, що використовуються для створення проблемних ситуацій, засвоєння та закріплення матеріалу.

Ігрові ситуації активізують діяльність учнів. Уроки, на яких використовуються елементи гри, є емоціональними, творчими.

Створення ігрових ситуацій підвищує цікавість до математики, знімає втому, розвиває увагу, кмітливість, відчуття змагання, взаємодопомоги та колективізму.

Найбільш ефективними для учнів 5-9-х класів на етапі вивчення нового матеріалу з алгебри та геометрії виявилися такі дидактичні ігри: в процесуальному аспекті за рівнем пізнавальної самостійності - конструктивні і творчі, за логікою чергування кроків гри - традуктивні, за часом перебігу - довготривалі, ділові; в управлінському аспекті за способом визначення результатів - вільні, за формою проведення гри - колективні або групові; в соціально-психологічному аспекті за характером ігрового процесу - стратегічні, за включенням виду гри в навчання - художні, загадково-виграшні, за збігом цілей та інтересів суб'єктів гри - спільні за цілями, інтереси можуть збігатися, а можуть бути різними.

Однією з головних вимог до дидактичних ігор, що використовуються у процесі актуалізації знань на уроках математики в 5—9-х класах, є швидкий темп їх проходження та оперативність учителя в оцінюванні побаченого і почутого з метою визначення готовності класу до сприйняття нового матеріалу.

Доцільними на уроках математики в 5—9-х класах на етапі актуалізації знань, умінь і навичок будуть дидактичної гри, що проходять у вигляді вікторини, під час якої учні відповідають на поставлені вчителем запитання і за кожну правильну відповідь отримують заохочувальні жетони (їх кількість впливає на оцінку діяльності учнів за урок). Можна проводити також вікторину у формі змагання між командами. У цьому випадку учні від різних команд відповідають по черзі, а кількість правильних відповідей фіксується жетонами або відповідними записами на дошці. Пере магає команда, яка дає більшу кількість правильних відповідей. За такої організації дидактичної гри учитель має можливість бачити знання кожного учня і, за потребою, коригувати їх.

Цілям актуалізації опорних знань відповідає також гра «Світлофор»: учень, який знає повну та правильну відповідь на поставлене вчителем запитання, піднімає кружок зеленого кольору; учень, який знає, але не впевнений у правильності своєї відповіді, піднімає кружок жовтого кольору; учень, який не має відповіді на запитання, піднімає кружок червоного кольору. Така гра формує в учнів уміння оцінювати свої знання, а вчителю дає можливість перевірити не тільки знання учнів, а й рівень їх самокритичності та справедливості щодо оцінювання своїх знань.

Цілям актуалізації знань відповідає також гра «Перевірка», під час якої учні виконують перевірку на правильність запропонованих учителем тверджень. До таких завдань варто включати кілька правильних тверджень одного й того самого змісту, що формує в учнів не тільки вміння відшуковувати помилки, але й формулювати одні й ті самі твердження різними способами.

Наприклад, перелік тверджень, істинність яких слід перевірити, для проведення гри з метою актуалізації теоретичних знань перед розв'язуванням задач з теми «Многокутники» на уроці геометрії у 9-му класі може бути таким.

1.Можнапобудувати опуклий п»ятикутник, у якого всі кути прямі.

2.Якщо п»ять кутів одного опуклого шестикутника відповідно дорівнюють п»яити кутам другого опуклого шестикутника, то такі шестикутники рівні.

3.Якщо всі зовнішні кути опуклого многокутника прямі, то цей многокутник – квадрат.

4. Чотирикутник, у якого сума внутрішніх кутів дорівнює сумі зовнішніх, є прямокутником.

5.Можна побудувати чотирикутник за двома прямими та двома тупими кутами.

6. Три кути паралелограма можуть бути гострими.

7. У трикутнику один із кутів може бути більшим за суму двох інших.

8. В опуклого чотирикутника один із кутів може бути більшим за суму трьох інших.

9. Серед прямокутників є правильні многокутники.

10.Кожний правильний чотирикутник обов'язково є паралелограмом.

11.Існує правильний чотирикутник, що є трапецією.

Аналогічні дидактичні ігри будуть ефективними для актуалізації теоретичних знань учнів перед розв'язуванням задач під час вивчення тем: «Рівняння», «Системи лінійних рівнянь з двома змінними» на уроках алгебри в 7-му класі; «Паралельні та перпендикулярні прямі», «Ознаки рівності трикутників», «Ознаки паралельності прямих» на уроках геометрії у 7-му класі; «Квадратні рівняння», «Функції» на уроках алгебри у 8-му класі; «Чотирикутники», «Теорема Піфагора» на уроках геометрії у 8-му класі; «Властивості числових нерівностей», «Найпростіші перетворення графіків функцій» на уроках алгебри у 9-му класі; «Ознаки подібності трикутників», «Площі фігур», «Початкові відомості зі стереометрії» на уроках геометрії у 9-му класі.

Дидактичні ігри доцільно застосовуватися і під час вивчення нового матеріалу. Учителю слід так організувати засвоєння нових знань з математики, щоб досягти три дидактичні цілі:

1) первинне засвоєння та відпрацювання нового матеріалу;

2) закріплення вивченого;

3) перевірка рівня засвоєння.

У зв'язку з цим на уроках математики доцільним та ефективним буде використання таких дидактичних ігор:

• у процесуальному аспекті: за рівнем пізнавальної самостійності — конструктивні та творчі, за логікою чергування кроків гри — традуктивні, за часом перебігу — довготривалі, ділові;

• в управлінському аспекті: за способом визначення результатів — вільні, за формою проведення гри — колективні або групові;

• у соціально-психологічному аспекті: за характером ігрового процесу — стратегічні, за включенням виду гри в навчання – художні, загадково-виграшні, за збігом цілей та інтересів суб»єктів гри- спільні за цілями, інтереси можуть збігатися, а можуть бути різними.

Досвід роботи показує, що певна частина учнів важко засвоює математичну термінологію та формули, тому мові формул і термінів треба спеціально навчати. У зв»язку зцим доцільно проводити дидактичну гру «Слова в словах».Учитель записує на дошці тему уроку.Із літер ,що входять до запису теми, треба скласти інші терміни, не додаючи нових літер, дати їм означення, розкрити їх зміст і суть.

Гра «Слова в словах» особливо ефективна на уроках геометрії в 7-му класі під час засвоєння учнями понять, що стосуються теми «найпростіші геометричні фігури, їх властивості», на уроках алгебри у 8-му класі під час вивчення теми «Функція» та у 9-му класі під час засвоєння означень, понять, властивостей і формул, що стосуються теми «Числові послідовності».

Така гра сприяє засвоєнню нових математичних термінів і понять, дозволяє закріпити раніше вивчені, пригадати поняття з інших дисциплін, що стосуються даної теми, залучити учнів до пошукової діяльності. У такий спосіб створюється можливість формувати навички спостережливості, самостійності та кмітливості, згуртувати колектив.

Учителю, зважаючи на зміст навчального матеріалу, психо-лого-фізіологічні особливості кожного підлітка зокрема і класу в цілому та терміни, треба вибирати найдоцільніші форми проведення дидактичних ігор та методи навчання, що при цьому використовуються.

В учнів 7-х класів виникає багато труднощів на початкових етапах вивчення геометрії. Оскільки в них ще недостатньо розвинуте абстрактне мислення, їм важко обґрунтовувати, доводити твердження, розв'язувати абстрактні геометричні задачі. Поступове й виважене ознайомлення їх із суттю логічних доведень можна здійснити через дидактичну гру. Вихідними для умовиводів під час вивчення у 7-му класі розділу «Найпростіші геометричні фігури, їх властивості» з використанням дидактичної гри можуть бути:

1) спостереження, моделювання ситуацій, про які йдеться (під час вивчення аксіом та наслідків з них);

2) змагання у кресленні найвдаліших малюнків (під час розв'язування задач на етапі первинного засвоєння матеріалу);

3) безпосереднє вимірювання розмірів фігур та градусних мір кутів;

4) виготовлення фігур (під час їх вивчення);

5) відшукання в оточуючому середовищі підтверджень висновків (у процесі всього вивчення курсу).

Результативною щодо кращого розуміння та запам'ятовування аксіом планіметрії буде гра-лото «Склади аксіому», під час якої учні готовим малюнкам ставлять у відповідність формулювання відповідної аксіоми.

Ознайомленню з методом від супротивного доцільно передуватиме гра «Перевертні», суть якої полягає в тому, що учень має сформулювати твердження, супротивне тому, що записано на вирізаних із кольорового паперу зображеннях фігур оточуючого світу. Фігури, що використовуватимуться для записів тверджень, слід добирати так: якщо супротивне твердження правильне, то його записують на такій фігурі, яка під час зміни положення («перевертанні») залишається «правильною» (наприклад, прямокутник, листок дерева тощо), в іншому випадку — на фігурі, «перевертання» якої неможливе. Це дасть вчителю змогу підвести дітей до думки, що не всяке твердження, супротивне правильному, буде правильним. Приклади фігур, що можна використати для проведення пропонованої гри, подано на малюнку 1.

2.2 Використання дидактичних ігор .

Необхідною дидактичною метою навчання математики с оволодіння кожним учнем практичними вміннями і навичками на рівні, який відповідає його навчальним можливостям. У зв'язку з цим учням доводиться розв'язувати велику кількість однотипних завдань, що їх швидко втомлює, призводить до зникнення бажання виконувати вправи, розв'язувати задачі, знижує активність учнів та якість навчання. Таких негативних факторів можна позбутися через використання дидактичних ігор. Відсутність у підлітків інтересу до виконання однотипних завдань підмінюється в цьому випадку інтересом до самої гри, слабке бажання учнів робити нецікаву справу підсилюється бажанням виконати умови гри та успішно дійти до її фінішу першими.

У процесуальному аспекті треба надавати перевагу дидактичним іграм: на рівні пізнавальної самостійності учнів - конструктивним і творчим; за логікою чергування кроків гри (логічними ознаками) -дедуктивним на уроках геометрії та індуктивним на уроках алгебри; за способом прийняття ігрових рішень - комбінованим; за часом перебігу гри - короткочасним для діагностичного і поточного контролю та довготривалим для проведення підсумкового контролю. В управлінському аспекті дієвими виявилися дидактичні ігри: за формою організації контролю - усні для перевірки теоретичних знань, письмові та з використанням комп'ютерних програм для контролю за оволодінням уміннями та навичками; за способом визначення результатів рішень, які приймаються - жорсткі та контурні; за формою проведення дидактичної гри - індивідуальні або групові (в останньому випадку - з чіткою регламентацією дій та визначеністю обсягу роботи для кожного члена групи). У соціально-психологічному аспекті надавати перевагу дидактичним іграм: за характером ігрового процесу - стратегічним; за включенням гри в процес навчання - ігри-змагання; за збігом чи відмінністю цілей та інтересів - з однаковими цілями та інтересами.

Учителю для проведення дидактичної гри контролюючого характеру під час навчально-пізнавальної діяльності на уроках математики в 5-9-х класах необхідно: 1) залежно від етапу навчання визначити мету проведення контролю і його призначення; 2) дібрати доцільні запитання або задачний матеріал, на основі яких буде здійснюватися контроль знань, умінь і навичок дітей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей; 3) визначитися у виборі форми контролю та форми проведення навчальної гри; 4) розподілити дібрані завдання між етапами гри залежно від виду і функцій контролю та ігрового задуму; 5) якщо того вимагає ігровий задум, повідомити учням, яку підготовчу роботу їм треба виконати, з яким домашнім завданням справитися.

Одне з провідних місць у навчальному процесі на сучасному етапі розвитку освіти належить комп'ютерно-орієнтованим технологіям навчання. Численне якісне програмне забезпечення, що ефективно можна використовувати під час організації дидактичних ігор на уроках математики в 5-9-х класах, сприяє вихованню інтуїції, розвитку евристичного мислення, фантазії, елементарних дослідницьких навичок, уміння оперувати образами, постійно захоплює гравця перспективою, швидкою зміною зображень, персонажів, прихованих стимулів.

Наводимо приклади дидактичних ігор, у яких вдало враховані всі психолого-педагогічні та методичні вимоги до проведення дидактичної гри з математики.

УРОК-АУКЦІОН У 7 КЛАСІ

Тема: Трикутники.

Мета уроку: систематизація та узагальнення знань; збудження інтересу до предмета; розвиток уваги і спостережливості.

Обладнання уроку: рисунки із зображенням трикутників; різнокольорові, вирізані з цупкого паперу трикутники; гонг, молоток.

Форма проведення уроку: гра „Аукціон”.

ХІД УРОКУ

І. Вступне слово вчителя

Увага! Увага! Сьогодні замість уроку геометрії у нас відбудеться аукціон-розпродаж геометричних фігур.

Що таке аукціон?

Аукціон - це публічний продаж майна, під час якого покупцем стає той, хто запропонує більш високу ціну. Учасники аукціону називаються аукціонерами, людина, яка проводить аукціон, - аукціоністом, а товар - лотом.

На наш аукціон надіслано кілька фігур.

Умова: хто одразу дає точне означення фігури, той її і купує. Якщо в когось будуть уточнення і доповнення, фігуру буде продано тому, хто закінчить повну відповідь. Отже, намагайтеся одразу дати повну відповідь. Бажаючі відповісти (тобто купити фігуру), піднімають руку. Хто перший підніме - той і починає.

Аукціоніст після кожної неповної відповіді буде вдаряти в гонг до трьох разів, доки не з'явиться учень (аукціонер), який виявить бажання доповнити відповідь.

Зауваження. У випадку, якщо не знайдеться учня, який захоче доповнити, тобто завдання виявиться занадто складним, фігуру доведеться продати попередньому покупцеві. Однак у цьому випадку вчителю доведеться самому доповнити відповідь, щоб не лишати прогалин у знаннях учнів.

У ході продажу фігур (лотів) № 10, 11, 12, 13, 14 доведення рівності трикутників доцільно записувати на дошці, щоб учні ще раз могли простежити відповідність рівних кутів та рівних сторін і пригадати ознаки рівності трикутників. Для цього вчитель може скористатися допомогою помічника - одного з учнів класу. Той самий помічник може допомагати вчителю (аукціоністу) під час проведення аукціону - відзначати, хто перший підвів руку для відповіді. Помічником може бути учень з найнижчим рівнем навчальних досягнень з геометрії, аби, по-перше, залучити і його до процесу, по-друге, надати йому значущості в очах товаришів.

Якщо для відповіді кілька учнів піднімають руку одночасно, треба урізноманітнювати їх виклик, щоб залучити до участі в аукціоні якомога більше школярів.

Усі фігури, що виставляють на продаж, слід зобразити заздалегідь на окремих альбомних аркушах, вирізати з цупкого паперу і розфарбувати.

Аукціон можна розпочинати.

II. Розпродаж геометричних фігур і задач

На продаж виставляється довільний трикутник. Дати означення трикутника.

Продається гострокутний трикутник. Дати його означення.

Продається тупокутний трикутник. Дати його означення.

Продається прямокутний трикутник. Дати його означення.

Продається рівносторонній трикутник. Дати його означення.

Продається рівнобедрений трикутник. Дати його означення і назвати властивості.

Продається трикутник зі своєю медіаною. (На моделі довільного трикутника виділити медіану.)

Дати означення медіани трикутника.

Продається трикутник з бісектрисою.

(На моделі довільного трикутника виділити будь-яку його бісектрису.) Дати означення бісектриси трикутника.

Продається трикутник з висотою.

(На моделі довільного трикутника виділити його висоту.) Дати означення висоти трикутника.